Із давнини людьми приносилися жертви:
Подяка за добро, за гріх, щоби не вмерти,
Приносились на па́горбках, в гаях, у храмі,
Дари полів і кров тварин, куріннями, вустами.
Були вони всі різними за розміром і змістом,
Й приносились і Богові, і ідолам нечистим.
Дари для ідолів мерзота, це природно,
Та чи всі жертви Богові Йому́ є вгодні?
Як з Авелем і Каїном було́ ще на початку,-
Одна із стад, а друга - із полів нача́тків,
Одну прийнять Господь благоволив,
А другу жертву - відхилив...
Ной, Авраам і Яков, ці мужі благословенні,
То й цілопалення їх Богові були приємні...
А потім у Законі Бог народу розказав -
Які, коли і де приносити той жертви мав.
Від Соломона, що возносив жертв чимало
До бідної вдови, що ле́пти дві лише поклала,
Пройшли віки... Народ не перестав грішити
І в дар для Бога став криве й сліпе носити...
Та бачив теє Бог, - яка у кого жертва, знав,
Що, як і скільки хто на же́ртівник поклав,
І говорив до них не раз через пророків,
І напоумлював й карав не раз жорстоко...
Та марно все, бо не хотіли розуміти,
Що жертвою нечистою гріха не змити,
Що як від серця, - то приємний Богу дар,
Хто б його не приносив, - раб чи цар.
Що краще Богу в дар нести потрібно,
Відбірне, найгарніше, на якому вад не видно,
Можливо і останнєє й єдине те, що маєш,
Та щиро, бо для Ко́го жертва, добре знаєш...
Бажання всіх, - і Соломона й бідної вдови
Відомі Богу, то й прийняв Він тії жертви дві,
Бо є Йому́ така завжди приємна жертва,
Що від душі, з рукою щедрою простерта.
В наш час, у час Ново́го Заповіту
Вже не потрібна кров, щоб Богу догодити,
Бо Агнця Кров вже пролилася один раз,
Щоб стати жертвою відкуплення за нас.
Проте й для нас про жертви є у Божім Слові,-
Щоденні, в молитвах, вечірні та ранкові
І пам'ятаймо, - щоб духовно не померти,-
Що по́слух є для Бога кращим, аніж жертви
Віддаймо в жертву Богові свої серця й тіла,
Щоб благодать Його́ творила через нас діла,
Щоб па́хощами запашни́ми ми були для світу,
Щоб жертва нашої любові все змогла покрити.
А ще потрібно, друзі, пильнувати усім нам,
Бо для Святого Духа тіло наше – храм.
То ж се́рця же́ртівник наш чистим бути має
І дар хвали й подяки Богу там завжди палає. |
