Мабу́ть немає на землі людини
В якої не було б в житті випробувань,-
Аварії, хвороби, катастрофи, війни,
Хтось у відносинах пізнав страждань.
І збоку часто видаватись може
Коли стосується це іншого кого́сь,
Що те, що сталось - покарання Боже,-
Не просто так таке, мовляв, стряслось.
Коли ж проблема стисне вла́сну душу,
То зразу ж огортають розпачу думки:
"За що́ ж я так страждати мушу,
Чому́ зі мно́ю са́ме бі́ди отакі?"
Насправді ж бо випробувань причина
Буть може іншою, ніж видається нам
І зовсім не обов'язково за провини
Зазнати можем горя та страждань.
Хоч часом Бог людину і за гріх карає
Щоби її спинити у потрібний час,
Як робить це ще за життя, лиш означає,
Що любить і спасти бажає нас.
Бува, що допускаючи випробування,
Бог захищає нас від більшої біди,
Наукою вони є нам, загартуванням,
Чи досвідом, щоб далі по життю іти.
Випробуванням можуть й бла́га стати,-
Дає їх Бог, щоб дослідити серце й дух,
І глянути, на що́ ми будемо спиратись,
Куди направимо наш взір і слух.
Приймаймо, що би не було, як треба,
Як те, що Бог дає для нашого добра
І покарання, і благословіння, незалежно,
Він бачить наперед, що́ і коли́ й чому́ пора. |
