Приємне й запашне, і травленню сприяє,
Знімає біль і втому, душу весели́ть,
Проблеми й неприємності забути помагає,
Сміливим та рішучим робить вмить...
Забрати розум та печінку вбити допоможе,
Ні сорому, ні страху, ані совісті - як не було́,
Скалічити своє й чиєсь життя і долю може,
Межу́ стирає між добром та злом...
"О скільки шкоди, горя та біди від нього!",
"Яке ж бо добре, ко́рисне й смачне воно!".
У виразах обох немає неправдивого нічого,
Хоч про одне і те ж там йдеться - про вино.
Вину співають о́ди та складають гімни,
Проводять фестивалі, дегустації, торги́,
Без нього будь-який бенкет неповноцінний,
Мовляв, інакше, можна вмерти від нудьги...
Похмілля з болем головним, в тривогах
За наслідки від нетверезих вчинків й слів,
Розбиті сі́м'ї, смерть, каліцтва на дорогах,
А скільки через нього є сиріт та вдів...
Хтось каже,-"Треба свою міру знати",
Мовляв, не зловживати й буде все окей,
Що́ пити, скільки, вчасно зупинятись...
Так думає зазви́чай більшість із людей.
Проте, це ж факт, - лиш варто пригубити,-
Ту ме́жу відсуває кожен випитий ковток,
Й стає все важче й важче далі розуміти,
Де треба зупинитися, назад зробити крок.
Ілюзія свободи і завищена самооцінка,
Немає стра́ху щось не те сказать, зробить,
Події часом розвиватись можуть стрімко -
Ходьба по лезу бритви, до біди - лиш мить.
Хтось, дивлячись на тих, хто "міру знає",
Шукаючи потіхи у вині, рабом його стає,
І вже не він своїм життям і тілом управляє,-
Воно лиш сенсом у житті і радістю вже є.
Про це багато можна й довго говорити,
Та правда, виглядає так, у кожного своя.
У кожного причини є,- чи пити, чи не пити,-
Здоров'я, принципи, відсутність їх, сім'я...
Як хтось не п’є, - не треба заставляти,
Хто не вживає, - не засуджуй тих, хто п'є,
За власні вчинки має кожен сам відповідати,
Не за чиєсь життя давати звіт, - а за своє.
Та чи б хотів хто мати справу з чоловіком,
І гарним і розумним і веселим разом з тим,
Як знав би, - злочинам його немає ліку,
Чи став би радитися чи дружити з ним?
Занадто спрощене, можливо, порівняння,
Та якщо дійсно хочеш, друже, ти спастись,
Не легковажити потрібно і таким питанням,
Уважним бути й щоб не впасти, стерегтись.
Що чисте, що нечисте, відрізняти треба,
Тверезо на усе, що є довкола, споглядать,
Від зла й неправди берегти не тільки се́бе,
А щоб спокусою для когось і самим не стать.
То ж, друзі, а чи варто так ризикувати
Заради їжі там якоїсь, чи якогось там питва...
Хіба з вином лиш радість можна відчувати?
Чи важливіше є за вічність це земне буття? |
