Все добре ніби...
Є хліб і є й до хліба,
Над головою мирне небо,
Втікати чи ховатися не треба...
Сім'я є, є і друзі щирі,
Із усіма людьми у мирі,
Робота непогана, є де жити,
Бажання є у Божий Дім ходити,
Молитися і Біблію читати,
І іншим хочеться допомагати.
За все подяка з серця лине Богу,
Та все ж, немов бракує чо́гось...
Душе́, лише ж радіть потрібно,
Причин для суму ніби і не видно...
Проте, це так лише здається,
Насправді, що турбує, знає серце.
То ж поруч неспасенні рідні,
І як багато днів безплідних,
І як багато зла, неправди, болю,
Спокусами все сповнене довкола.
Як, бачивши це, спо́кій мати?
І як на те уваги не звертати?
Й само́му важко всто́яти є часом,
Хоч ніби і стараєшся щоразу.
Іще багато маю праці над собою,
Щоб міг перемагати в тім двобої!
Допоможи мені, Ісусе, милий,
Бо я без Тебе, сам, безсилий. |
