Сказав Христос Своїм ученикам колись,-
"Якби, як зе́рня, віра ваша би була́, і без вагання
Сказали б ви горі оцій, -"Перемістись!"
То са́ме так би й сталося усе негайно."
Що означали ті слова Господні?
Хіба таке узагалі можливо?
Хіба людині є під силу такі речі надприродні?
Хіба спроможний чоловік зробити таке диво?
Не просто так тоді Ісус до учнів те казав,-
Підкреслити хотів цим віри справжньої Він силу
І підбадьорити хотів їх так, бо добре знав,
Якою немічною та малою віра їх була на ділі.
Здається, був Він серед них і стільки чуд звершав,
Зціляв і оживляв, і бі́сів виганяв й наказував вітрам
Та їх, біда яка, не раз і сумнів й острах огортав.
А що ж уже тоді казати зараз, нам...
Про силу віри в Слові сказано багато,-
Від му́жів сильних, - Авраама й Даниїла,
І до людей простих, котрих ніхто міг і не знати,
Чия довіра Богові спасла їх, чи зцілила.
Людський характер є, як і колись, таким сами́м,
Одне подобається менше їй, а друге - більше,
Багато вірить в що, хоч довіряє не усім,
Понад усе щось ставить, зневажає інше.
І як колись було, то так буває і в наш час,-
Хтось вірить в власні сили, хтось у оберіг, буває,
У магію хтось вірить, у прикмети, і не раз
Здається, як на диво, віра та допомагає.
Немає сумніву, що віра сил людині додає,-
Зміцняється надія й дух стає бадьорим
Кому ми довіряємо, - ось лиш питання в чому є...
Чи тим, кому довірились, проблем собі не створим?
Ти віриш в Бога? Якщо щира віра ця,
То мабуть й знаєш, що противник є у Нього є
І як шукаєш допомоги десь, не у Творця,
То знай,- ввіряєш душу сатані і слугам його.
Ти віриш в Бога? Біси вірять теж й тремтять,
Та нерозумний ти, коли життя їм довіряєш.
Звертаючись до чародіїв, віщунів, подібного сміття,-
Мерзоту й гріх великий перед Господом вчиняєш.
І що то є за віра, як нема довіри Богу,
І що то за спасіння, як немає там Христа.
Хто, як не Він дасть нам найкращу допомогу?
Що може гріх наш змити, як не Кров Його Свята! |
