Нам хочеться, щоб все було́ в нас добре,
Завжди́ і всюди щоби нам щастило,
Щоб оминали нас всілякі бі́ди й горе,
Збувалося усе, що б не хотіли.
Щоб Бог благословляв всі наші справи,
Щоб ми і рі́дні наші теж були здорові,
Щоб всі до нас були привітні та ласкаві,
Доми тонули у добрі, серця - в любові.
Усі так хочемо, - і це нормально -
Того́ ж бажаєм всім, кого́ ми поважаєм
Це проголошуєм в реча́х вітальних,
І зичим один одному таке навза́єм.
Усі ми хочемо, щоб все було́ в нас добре -
Та не завжди, на жаль, так са́ме і буває,
Як йдуть одна за о́дною долини й гори,
Так й у житті, - за радістю сум наступає...
Буває так, що са́мі можемо хворіти,
Чи з рідних може навіть хтось померти,
Бо ми є плоть, від цього нікуди́ не дітись,
Усі ж ми люди на землі не є безсмертні.
Буває, щоби досягнуть мети якоїсь
Зусиль доводиться багато прикладати
Й це коштує здоров'я й праці нелегко́ї
А результат не той, який хотіли б мати.
І ображають рідні люди нас, буває,
І поступають з нами жорстко і лукаво,
Й стається щось тоді, коли і не чекаєш,
Й ганьба на голову лягає замість слави.
Щоб все було в нас добре, всі ми хочем,
Але доро́га часом всипана камінням,
І просимо не раз,- "Благослови нас, Отче!",
Не знаючи, що́ є для нас благословінням.
Й нерідко нарікаєм і клянемо долю,
І стогнемо, - "За що таке нам, Боже!",
Не розуміючи, яка для нас Його є воля,
І що й біда благословінням бути може.
Бог з висоти Своєї бачить значно далі,
На шкоду, чи добро нам те чи інше,
І в радість можуть обертатися печалі,
Бо Йо́му із Небес завжди́ видніше.
Якби у нас все добре було за́вжди,
Лиш пелюстка́ми встелена дорога,-
Невдячним й самовпевненим всяк став би,
Засіла б в серці гордість, не любов до Бога.
І дуже швидко втратили б ми пильність,
І сили у борні з гріхом лишилося би мало,
І перестали би надіятись на Божу милість,
Й до інших милосердя менше стало б.
Бог допускає у житті випробування
З причин, яких ми можемо й не знати,-
Щоб зупинити, чи розвинути старання,
Чомусь навчити, чи щось краще дати.
Приймаймо з вдячнісю і добре і погане,
І з вірою, - все це на благо нам послу́жить,
Хіба дитині батько зло бажати стане?
Тим більш Отець, сильніше Він нас любить!
Усі собі добра бажаємо, - хай так би й бу́ло,
Якщо ж і станеться в житті біда якая,-
Зневіра хай у серці не знайде притулок,
А мир й на Господа надія в ньому пробуває...
|
