Усе відносно у земному цьому світі,
Живе хтось добре, є й такі, що краще можуть жити.
Багатий хтось, будинок в нього є розкішний,
Існує й той, у ко́го є маєток більший.
Ось чоловік, силач, здається, зрушить го́ру,
Та віднайдеться той, що і його́ побо́ре.
Мчать бігуни, вже фініш скоро біг заве́ршить,
Й хоч ціль у всіх одна, - один лиш буде першим.
Ось, при посаді муж, велику має владу,
Та є і той, чию він мусить виконать команду.
Ось одежи́ни дві, одна є біла, й біла інша,
Та поруч покладеш їх,- видно, що одна біліша.
Як свічку запалити у печері,- то стає видніше,
Назовні вийдеш - очі ріжуть, є настільки світла більше...
Як трохи маєш,- хочеться ще більше мати,
Добився чо́гось,- хочеться ще більше досягати.
Нормальне це, без сумніву, людське́ бажання,
Та чи яка межа є то́му, - о́сь питання.
Весь час дивитися на тих, хто більше має,
Весь час ще більше прагнути - не буде то́му кра́ю.
Загрузнути у суєті лиш можна і неправді,
А задоволення від то́го так в кінці й не мати.
Невдячним та сліпим духовно стати можна
І в результаті залишитися безплідним та порожнім.
Усе відносно, є й такі, кому́ від те́бе гірше,
Не забувай дивитися й в ту́ сторону частіше.
Бо люди є, яким нема що їсти, є і хворі,
Є ті, котрі́ в переживаннях, чи в тяжко́му го́рі.
Тоді і вдячним Богові за все, що є у те́бе, будеш
І справжнє задоволення від то́го, що живеш, відчуєш.
Тоді побачиш, що як жити не лише для се́бе,
Благословінь ще більше посилатиме Бог з Неба.
Усе ж, якби ти й досконалим був душею й тілом,
Жахне́шся, як побачиш се́бе під Христовим Світлом.
Лише ввійшовши у Його́ присутність
Ти зрозуміти зможеш свою власну сутність.
І стане видно,- твоя праведність відносно Йо́го,-
Як те лахміття, гірша одягу брудного.
Усе відносно, то ж нема тобі й мені себе тут чим хвалити,
Хіба Христом, що замість нас до де́рева був цв'яхами прибитий.
|
