У дорозі буває що хоч,
Особливо, як пішки ідемо,-
Можем часом попасти під дощ,
Серед поля лишитись затемна.
Може сонце нестерпно пекти,
Ожеледиця і перемети,
Буревій заважати іти,
Ноги в кров об каміння подерти.
Може стрітись і хитрий шахрай,
І бандити жорстокі напасти,
Чи зухвало, чи ззаду, потай,
Пограбувати або обікрасти.
Як несе нас у подорож десь,-
Маєм бути готові до всього,
І завчасно подбати про те,
Щоб дійти і не збитись з дороги.
А щоб легше було нам іти,-
Брати треба лиш те, що потрібно,
Пильнувати навколо завжди,
І під ноги дивитися теж необхідно.
Пам'ятати, куди ми ідем,
На пусте й маловажне не гаяти часу,
Перепони долати, а як впадем,-
Підніматись, йти далі одразу.
Подорожні ми всі на землі
І життя наше тут є дочасне.
Проживем сімдесят, а чи сто навіть літ,-
Та раніш чи пізніш наша свічка погасне.
І останній наш видих, усе ж,
Є прощанням душі й духа з тілом,
Переходом у вимір без часу і меж,
Незалежно, чи вірили в те, чи хотіли.
То ж тверезо давай розсудім,
Що потрібно в дорогу нам взяти.
Якщо знаєм, де йдем, де наш дім,-
Маєм й знати, що буде там заважати.
Гроші, слава, багатство - чи це
Нам дійти до Небес допоможе?
І щоб нам примиритись з Творцем,
Відкупитися ними ми зможем?
Марно час на землі проведем,
Коли прагнуть лиш будем земного,
Так у Царство Отця й не ввійдем,
Сумно скінчиться наша дорога.
Слово Боже в дорогу візьмім,
Віру, щоби нею Його розчинити,
Сина Божого в серце приймім,
Щоби Він міг постійно там жити.
Решта все, чого ще на шляху
Можем часом потребувати
Дасть Господь і в годину лиху
Завжди буде про нас піклуватись.
І про те пам'ятаймо всяк час,
Щоб в дорозі не забруднитись,
Бог одежі дав білі для нас,
То ж вважаймо, де маєм ходити.
Щоб не збитись нам з того путі,
Придивімось уважно під ноги,-
Там лишились криваві сліди
Ради нас розіп'ятого Бога.
|
