Ісус, Тебе́ я не шукав,
Про Те́бе і не думав я ніко́ли,
Жив, як хотів і поступав, як знав,
Собі сам бог був на своїм престолі.
І думав, знаю я, куди іду,
На розум покладавсь, на друзів,
В своїй упевненій ході
Гонився по життєвім крузі.
Гадав, - все правильно чиню́,
Ні сумнівів і ні вагань нія́ких,
Навколо се́бе збудував стіну
Своєї правди й охоронних знаків.
Та бачив Ти́ положення моє
І знав кінець́ життя такого,
Явив до мене милосердя Ти своє,-
Спинив на тих кривих дорогах.
Хоч я про Те́бе і не знав,
Й шукати Те́бе не було і думки,
Знав Ти́ про мене все та не бажав,
Щоби душа моя пішла на вічні муки.
Хто я, що Ти мене́ так полюбив,
Хто я, що Ти помер за ме́не, Боже?
Хвала Тобі за все, що Ти мені вчинив,
Хіба ж Тобі не вдячним бути можу?
|
