Світ прекрасний...
Незалежно від то́го, який в тебе настрій,
Незалежно від того, мовчиш, чи співаєш пісні,
Чи усе в шоколаді у тебе, чи може в багні...
Світ прекрасний...
Незалежно, чи сонечко сходить, чи гасне
Чи у небі яскраво воно нам сіяє,
Чи за хмари сховалось і дощик рясний поливає.
Світ прекрасний...
Незалежно, спізнилися, чи встигаємо вчасно.
Десь колись відбуватись щось має й без нас
Разом з тим, і для нас є потрібне і місце і час.
Світ прекрасний... Поглянь-но хоча би на себе,-
Очі, вуха і ніс, брови, губи,- усе, те що треба
Руки, ноги і тіло,- у гармонійному русі
І члени усі голові ж підкорятися мусять.
Світ прекрасний, чудовий безмежно...
Чи один ти, чи маєш кого́, незалежно
Та й хіба ти один, то ж у тебе є друзі, роди́на
Можливо, де-і́нде на те́бе чекає твоя половина.
Світ прекрасний... Поглянь лиш навколо,
Так, ніби згори,- і якщо не робив це ніколи,
То відкриєш для себе багато цікавих речей
Й пелена тобі ніби спаде із очей...
Подивись на усе з висоти льо́ту пташки
Он - проблеми твої, майже всі, мов мурашки
Здале́ку видніше, на що́ нам увагу звернути,
Про що і забути, чи просто рукою махнути.
Стає зрозуміліша велич земного творіння,
І гори, й моря, і ліси, і поля, і пісок, і каміння,-
Яке розмаїття і яке це усе досконале!
І створене все те для те́бе, ні багато ні мало!
Поглянь-но, для те́бе веселка коро́мислом сяє,
Вітрець, щоб тебе́ звеселити хмаринку ганяє,
На дереві пташка співає, листочок шурхоче,
Усе те навко́ло для те́бе і те́бе потішити хоче.
Хіба ж може Той, хто створив землю й небо
І знає про все і усіх і не знати про те́бе?
Чи ж Той, хто пильнує про звіра й рослину
Забутися може про те́бе, кохану дитину?
Проте, відновити звязок щоби з Богом,
Крок треба зробити, звернувшись до Нього.
Бажає Він, щоб щодня ти це бачив,
Який світ прекрасний і був Йому вдячний. |
