Багато чо́го у житті бояться люди,-
Хтось те́мряви боїться, інший - висоти,
Хтось в замкнутому просторі боїться бути,
А ко́гось буде з вигляду вужа чи павука трясти.
Ці стра́хи специфічні й не усім властиві,
Насправді ж бо у кожного по-різному бува,
Такі, що зо́всім вже нічо́го не бояться є сміливі,
А є такі, котри́х злякати можуть і прості слова.
Та речі є, що можуть будь-кого́ злякати, -
Раптовий крик, біль, чи різки́й удар,
Чи землетрус, коли не знаєш, де й тікати,
Шторм в морі, а чи блискавка з-за хмар.
Є страх перед майбутнім, завтра що́, питання,
Не в кожного, звичайно, та буває й так,-
Діагноза жде хворий, а злочинець - покарання,
Бо може бути смертна кара це чи рак...
Бувають в кожного із нас хвилини,
Коли страша́ть нас втрати рідних відчуття.
Та все ж найбільшим є для всякої людини
Страх смерті власної, страх за своє життя.
Сам по собі́ страх зо́всім не шкідлива штука,
Він - запобіжник де-коли від небезпек й біди,
Та жити у постійному страху́, - велика му́ка,-
Що за життя, коли душа в напрузі є завжди.
На тих страхах лукавий добре грати вміє
Й людину часом ними так він обкладе,
Що бідна зі страху́ вже і очей піднять не сміє,
Загонить в кут, аж поки та нещасна не впаде.
Є страх, що ду́шу не гніти́ть й не мучить,
Від нього решта всіх страхі́в тікає геть,
Страх, що шляхам безпечним учить,
Як пробувати в нім, то не страшна́ і смерть.
Є страх, що збитись не дає з дороги,
Що є початком мудрості й поводирем сердець,
Що у свободі від гріха тримає руки й ноги,
З яки́м йду́чи, в свій час отримаєм вінець.
У ко́го Божий страх у серці, в то́го
Є страх лиш втратити зв'язок з Творцем,
Страх засмутити То́го, хто живе у серці йо́го,
Того́, хто ходатайствує за нього пред Отцем. |
