Із найдревніших початкі́в творіння
Противник Бога, ворог душ людськи́х
Всі свої сили докладає й вміння,
Людей щоб збити із доріг прямих.
Як з Євою було́, триває і понині, -
Підсуне щось і в серце - "Тук, тук, тук,
Скуштуй но!", - пропозиції невпинні,
Солодкі й ніжні, наче арфи звук.
Спокуса… Плоть тримає у напрузі.
Хтось всто́їть, хтось в момент впаде.
В великій мірі то залежить, друзі,
Куди ми дивимось та ходимо ми де.
Уникнути спокус в цей час останній
Непросто, і скоріше нереально є,
Бо бути їм, у Слові є про це принаймні,-
Лукавий у агонії спішить роби́ть своє́.
І це не Бог нас спокушає, слід сказати,
Самі́ це робимо, та у Творця Свій план,-
Він допускає це, щоб нас загартувати,
І нашу віру перевірити й духовний стан.
Не станьмо й ми спокусою для ко́гось,
Бо Сам Господь казав, що горе є таким,
Щоб через нас ніхто не збивсь з дороги,
Щоб Світло бачили у нас та йшли за Ним. |
