Нерідко полюбляють люди
Слова́ наліво та направо розкида́ти,
Пообіцяти щось, б'ючи́ себе́ у груди,
А потім і назад те слово взяти.
Буває так, що спересердя, в гніві
Недобре слово з наших вуст злітає
Жорстоке, непродумане, квапливе,
По ву́хах й серцю, як батіг шмагає.
Словами можна ранити й зцілити,
Вступитися за ко́гось і облити брудом,
Направити на істину, чи з неї збити,
Для ко́гось стати ворогом, чи другом.
Що ж, слово, наче зброя може бути,
А може бути як вода, чи як полова,-
Залежно, як і де говорять його люди,
Від ко́го та кому́ призначене те слово.
Так досить часто у людей буває,
У Бога ж зовсім все не так, інакше
У Слові Божім "так чи ні" немає
Так і Амінь у Ньому сказане є завше.
Усе, що Бог казав через пророків, -
Збуло́сь, і збудеться обов'язково
Те, що стосується прийде́шніх ро́ків, -
Бог вірний був і є своєму Слову.
Хоч часом Словом Бог і дорікає
За гріх, відступництво та непокору,
Та все ж всім шанс дає і тих приймає
Хто наверне́ться знову, без доко́ру.
Бо Слово стало Тілом свого часу,
Зійшло на землю, щоби істину подати,
Людей звільнити від гріха прокази,
І Хлібом стало, щоб Його́ їм споживати.
Прийнявши в своє серце Боже Слово,
Пильнуймо, що́ із наших вуст злітає,
Хай з благодаттю буде наша мова,
Хай і пустого слова наш язик не знає. |
