Від надлишку сердечного уста говорять,-
Так і Амінь, - те Слово Боже каже нам.
Все, що кладемо в серце, - помислів усяких го́ри,-
Через уста виходить, як водичка через кран.
Те, чим живемо, в чім постійно пробуваєм,
Те й проявляється у нашій мові повсякчас,
Що слухаєм і дивимось, які книжки читаєм,
Вуста та наш язик розкажуть все́ про нас.
Якщо на серці є одне, а з уст щось інше лине,-
Буває і таке, - це лицемірством звуть,
Та те, що серце із устами не єдині,
Раніше чи пізніш, - про це усі взнаю́ть.
Не може бігти з джерела й гірке́, й солодке,
Бо ж те що вийшло, - зародилось із нутра́,
Із вуст одних звучати лихослів'я, хоч й короткі
Й благословення довгі, буде ж це словесна гра.
Де серце ваше, там й ваш скарб, спасенний лю́де,
Самим Ісусом істина ця проголошена була́
Хай наше серце і уста - єдині будуть
Мир Божий в серці, - а із вуст - Творцю Хвала! |
