Сенс життя...
Так багато вкладають у нього,
Так багато пояснень земного буття,
Трактувань і теорій людсько́ї дороги.
Народитись й померти... Між тим
Створити сім'ю, народити дитину,
Дерево посадити, будинок звести́,
Щось зробити важливе і цінне...
Щоби що? Щоби вік свій прожить
У достатку і щасті й по то́му
Нащадкам нажите усе залишить,
Стлівши з часом у ґрунті сиро́му?
А чи жити собі просто так,
Насолоджуючись тими днями,
Аж закриються очі й уста?
Та фінал в цім випадку той са́мий.
Виглядає безглуздим той сенс,
Смішно й сумно є одночасно,
І незрозуміло ще більше усе
Від таких трактувань і пояснень.
Сенс життя...
Так, без Бога його дійсно немає,
Із нізвідки дорога у небуття,
А для чого живеш, і не знаєш...
Він стає зрозумілим тоді,
Коли віриш і доказів не шукаєш,
Що є вічності лише дві,-
У шеолі у муках, і з Богом у Раї.
Сенс життя полягає у тім,
Щоби час на землі так прове́сти,
Щоб у Царство Небесне ввійти
Удостоїтись після смерті.
Все для того нам Бог дарував,-
Своє Слово і Сина Свого,
Що за нас муки хресні прийняв,
І воскрес й дав нам Духа Святого.
Не шукай більше сенсу ні в чім,
На життєвій твоїй дорозі
Він єдиний - в Ісусі Христі,
Він - єдині двері до Бога. |
