Який благи́й Господь до вибраних Свої́х,
До тих, хто чистий серцем є…
Я ж мало не упав, поглянувши на тих,
Хто на неправді багатіє все життя своє.
Позаздрив їм я, бо свої всі дні
Не знаючи страждань й людських робіт,
Вони проводять у розвагах та гульні,
Й здорові тілом до похилих літ.
Гординя, мов намисто вкрила їх
Й в зухвалість огорнулись як плащем,
Їх очі жиром запливли і дивляться на всіх
Зі зверхністю й упевненим лицем.
Недосипання й холоду не знає їх душа,
Наклепи та зневага в їх устах,
Все мають, чого можна лиш бажать,
Відсутнє милосердя лиш і Божий страх.
Це бачивши, іде туди й народ Його́,
Ще й каже: «Чи ж бо взнає Бог?
Чи покарає справедливо Він того́,
Хто чинить гріх без страху та пересторог?»
Отож, ці нечестивії жирують в світі цім,
Із ненаситністю збагачують свій стан,
Й спадає думка, ненароком, наче грім,
І сумніви б’ють в серце, наче барабан.
Чи ж не намарно я змирявсь в житті,
Приймав важкі доко́ри та нападки,
Прощав усі обра́зи в простоті
Та ставив за ніщо матеріальні статки?
Втікав від тих, хто нахиляв до зла,
Тягнувся тих, хто прагнув славить Бога,
Старавсь творити милості діла
Та уникав ставать на грішників доро́гу?
Та думать так я все ж не мав,
Бо для синів Твоїх я ворог став би
Й збагнути це я намагавсь,
Та все ж, не міг я то́му дати ради…
Аж поки на коліна не схиливсь,
І не ввійшов в Твою присутність,
І, як дитина, серцем умаливсь,
І там збагнув тієї справи сутність…
Який слизький той шлях, що йдуть,
Вони ним впевнено й безпечно, -
Лиш крок, - і в прірву упадуть,
Де їх чекають муки безконечні.
В один момент спустошені вони,
Загинули, у страсі рочинившись.
Їх мрії знищиш, Господи як сни
Після пробудження, їх розбудивши.
Коли кипіло й нило серце у мені
І ну́трощі томились в неспоко́ї, -
Я був як неук у своєму незнанні,
Твариною я був перед Тобою.
Та знаю, що з Тобою завжди я,
За праву руку Ти мене тримаєш,
У веденні Твоїм доро́га є моя,
Ти в Славу всіх своїх приймаєш.
На небі хто є, окрім Тебе, Боже сил?
Та й на землі без Тебе, тут, що треба?
Хоч у знемозі плоть і серце терпить біль -
Бог є твердиня й частка моя тут, - і в небі.
Бо гинуть всі, від Тебе хто втіка,
Ти знищиш всіх, хто відступив від Тебе,-
Я ж хочу наближатись й славити в віка
Ім’я й діла Твої, - у цім моя потреба. |
