Пощо́ так метушаться всі земні народи
Та племена землі в злобі́ задумують пусте́
Встають царі й князі на раду та складаються угоди
Супрóти Господа й Кого помaзать перст Йогó простер.
Говорять, - «Звільнимось і розірве́мо пута та окови!»
Та Той, живе на небі хто, над ними посміється
І скаже їм тоді в обуренні Своїм Він Слово
Та у сум’я́ття стан їх Йoго гнівом приведеться.
Помазав Я Царя Мойóго над Горою, над святою
Та провіщаю постанову всім – Господь сказав Мені, -
Ти Син Мій, нині Я родив Тебé, то ж предо Мною
Проси, - і дам Тобі народи у насліддя й межі всі земні.
Залізним жезлом розіб’є́ш Ти їх, як горщик з глини,
То ж вразумітеся царі та научітесь судді всі земні, -
Служіте Господу зі страхом й радуйтесь в тремтінні,
Вшануйте Сина, щоб на вас не загорівся Його гнів,
Та не зайшла в погибель ваша щоб життя дорóга,
Бо запалає скоро гнів Йогó в огні святім.
Блаженні всі, котрí надіються лише на Ньoго,
Блаженні всі, котрí свій захист мають тільки в Нім. |