Господи! Мене́ Ти ви́пробував й знаєш,
Ти знаєш, як встаю, коли сідаю,
Іще здале́ку, Господи, Ти розумієш,
Усі мої таємні помисли та мрії.
Чи йду, чи у спочинкові я є,
Довкола Ти, й відоме ходження Тобі моє
Іще із уст моїх і слово не упало,-
Ти його, Господи, вже знаєш досконало.
Попереду і ззаду Ти, я у Твоїх раменах,
Й рука Твоя постійно обіймає ме́не...
Які є дивнії про мене ці знання Твої
Й високі, - не сягнути розумом моїм.
Від Духа Твойого́ куди піду?
Де від лиця Твойо́го схованку знайду?
На Небо підніму́ся - Ти там є,
Спущуся до Шеолу,- око й там Твоє.
Якби й в зірниці крила міг я взяти,
Щоби за моря край перелітати,
То й там рука Твоя б супроводжа́ла
Й Твоя́ десниця ме́не би тримала...
Сказав би,- "Може те́мрява покриє ме́не
І світло наче ніч навколо стане темне"
Та те́мрява для Те́бе темною не є, усе ж
І світла ніч, як день і те́мрява, як світло теж.
Бо нутрощі мої Ти ж влаштував
Й в утробі матері моєї Ти ж мене зіткав
Хвалю Тебе́, що сотворив мене́ так дивно
Це диво з див, я розумію, безсумнівно.
Не сховані від Те́бе були кі́стки мо́ї
Коли творив мене́ таємно з глибини земної
Мій зародок спостерігали Твої очі, мої дні
Записані були, як не було ще жодного із них...
Які величні є для мене помисли Твої,
О Боже, і яка велика кількість їх!
Ще більше, ніж піску, як рахувати їх почну
Я все з Тобою ще, коли пробуджуюсь від сну...
Якби Ти, Боже, вразив нечестивця!
Й ви, кровожерці всі, від мене відступіться!
Недобре та лихе на Те́бе вороги говорять
Й лукавий підступ проти Тебе творять.
Хіба до тих, що ненавидять Те́бе, Боже
Таких же почуттів не відчувати можу?
І тими, що посміли проти Тебе стати
Хіба я можу, Господи, не гидувати?
Мій Боже, випробуй мене і досліди
І серце моє й помисли мої всі Ти
І подивись, чи часом на лихий я шлях не став
На добру, на дорогу вічну Ти мене направ.
|
