О скільки бруду є на серці ще моє́му,
А скільки ще сміття́ потрібно там змести́!
Прошу, не запалай на ме́не в гнівові Своєму,
Помилуй ме́не, Боже мій, молю, прости!
Я знаю, Ти очистив ме́не вже одного разу,
Брудний зняв мотлох, та одежі білі дав,
Із серця мо́го зняв гріха проказу
Дитям Своїм улюбленим назвав.
Та я людина, Господи, й живу у цьому світі,
Чи думкою чи поглядом десь не попильнував,
Чи десь не стримався якоїсь миті,-
Не так як треба поступив, не те сказав.
Як глянеш на свої одежі в цій життя гонитві,-
То пляма тут, то бризки бруду там
І дерзновіння вже не те в молитві
Й свободи повної нема ні серцю, ні устам.
Прошу, очисти мене знову, Боже,
Даруй свободу досконалу знову, мир, спокі́й
Бо сам себе ніяк очистити не зможу
І сам перемогти не зможу в цій борні земній. |