Як у кіно, - все мерехтить,
Міняється в вікні картинка,
Авто́ по серпантину мчить,
Наверх і вниз несеться стрімко.
То їде в зе́лені долин,
То йде під самі хмари вгору,
То у тунелі декілька хвилин,
То знов між прірвою і морем.
То мо́рок раптом став, як ніч
Від хмар, що небо вкрили,
То світло, як мільярди свіч,
Іскриться із морської хвилі.
Немає меж тій всій красі,
Від краєвидів дух спирає,
Нові гарніші від старих,
Здається, їм кінця немає.
Я дякую Тобі, мій Бог,
Що Ти ласкавою рукою
У вирі суєти й тривог
Даруєш миті миру і спокою.
За всю красу, що Ти створив
Я дякую Тобі, мій Отче,
За сонце, ранніх пта́шок спів,
За місяць, і за тишу ночі.
Я дякую Тобі, Господь,
Що Ти дозволив споглядати
Покірну гладь озерних вод,
І бунт бурхливих водопадів.
Величну вись гірських вершин
І мо́ря плесо безкінечне,
І зелень запашних долин,
І хмари в глибині небесній.
Я вдячний, що круті стежки́
Не раз мав змогу підкоряти,
У синь прозору хвиль морських
Міг свої ноги опускати.
Прекрасна подорож моя!
За неї дяка Тобі, Боже.
Чи в інших, чи у цих краях
Ще зволиш побувати може. |
