За все Тобі я дякую, Господь,-
За сонечко, що запалив на небі,
За місяця й зірок вечірній хоровод,
Природу, що красою славить Те́бе.
За те, що дивно так мене́ створив,
Від лона матері життя вдихнувши,
Мотор сердечний в дію запустив,
В свідомість душу зодягнувши.
За те, що очі бачать світло дня,
За те, що вуха чують різні звуки,
За розум, здатний це сприйнять,
Можливість говорити, ноги, руки...
За те, що хоч Тебе́ я й не шукав,
Жив як хотів, встиг «мудрим» стати,
Мене на Світло вивів, із багна підняв
Та зглянувся дитям Своїм назвати.
За те, що впертий розум мій
Від Світла Твого впокорився,
Що дав для мене Дух Святий,
Через Якого я згори родився…
Я дякую, що дав братів й сестер,
Чи знаю кого з них, чи і не знаю, -
Та з ними я одно у дусі відтепер,
Бо Дух Святий нас всіх єднає.
Не перестану дякувати знов,
Що так змінив мою природу,
Очистив серце і поклав туди любов.
То ж буду славити Тебе серед народу.
|
