Навіщо так зі мною, як же, як?
За що́ мені таке, немає слів...
За що́ вони вчинили мені так,
Хіба кому́ коли я зло робив..?
І каменем на серце падає одразу,
Лещатами стискає груди й дух
Й спокійно спати не дає, - образа,
І настрій впав і погляд наш потух...
Образа розум наш і душу то́мить,
Нам очі не дає підняти догори,
Всі винуваті, та не я ж, відомо,
І все не так, як учорашньої пори.
Та пам'ятати за́вжди треба,
Хай і несправедливо з нами повелись,
Молитву "Отче Наш", якої ме́не й те́бе
Ісус у Слові научав колись.
Бо просимо, усі ж бо грішні люди,
Проще́ння в Бога у молитві сам-на-сам,-
Як винуватцям ми своїм прощати будем,
То й так і Він простить провини нам.
Кому ж, як не тобі це, друже, знати -
Спасенний, то образи в серце не пусти!
Усе і всім повинен ти прощати,
Бо Бог твої усі гріхи простив!
|
