Є люди, для яких усе - недобре,-
"Та́ не така, то́й робить все не так,
Той зло́дій, бо гроше́й у нього море,
А той, - нероба й п'яниця, тому й бідняк."
Погода не така, як тільки гляне вгору,
Пече нестерпно і дощу нема давно,
Ось й полило́, та зовсім це не в по́ру,
І кожен раз щось не подобається знов.
На все в них негативна лиш оцінка,
Усе погано, - жодних перспектив,-
Незда́ла влада, чоловік, негідна жінка,
Пропало все, що́ б ти такому і не говорив.
Й навколо всіх побуджують до нарікання,-
Хай невдолення відчують же не лиш вони,
Для цього витрачаються емоції останні,
Не хочеться і жити, як побудеш біля них.
Насправді дуже є нещасними ці люди,
Нездатні ж бо відчути радість від життя,
Нездатні вдячними і задоволеними бути,
Нездатні пережити позитивні почуття.
Незадоволення і нарікання - нерозлучні,
Одне ось-ось на серці, - друге вже в устах,
То ж та людина і себе́, і інших мучить,
Навко́ло сіючи невпевненість і страх.
Та вихід є, лиш роздивись пильніше-
Невже нічого доброго де не знайдеш?
Невже немає тих, кому від тебе гірше?
Чи сам не можеш щось зробити все ж?
Звичайно, легко так усе те говорити,
Та спробуй сам змінити свою суть.
Чи може свою шкіру зебра убілити?
Чи може голуб гли́боко пірнуть?
То все є зві́рі та птахи́, а ти ж - людина,
Ти ж твориво є Боже, вище від тварин,
І розумом наділена, і відчуттям провини,
Свідомістю та інтелектом, ще багато чим.
Якби ти був і духом неймовірно сильний,
Не зможеш, все ж, змінити сам своє нутро.
Лише Творець, якщо попросиш у смирінні,
Змінити може зло, що у тобі є, на добро.
Тоді відкриє Бог твій слух і твої очі -
Побачиш і вдову, й каліку, і сліпця,
Почуєш їхній зойк й допомогти захочеш,
Не нарікати, - будеш дякувать за все Отця!
Не нарікай вже більше, памятай події,
Як Бог євреїв із Єгипту по пустелі вів,
Як через їхнє нарікання і невір'я
Так й не ввійшли вони в обіцяні краї. |
