Багато зручностей для нас цивілізація несе-
Учора транспортом були верблюди й коні,
Сьогодні вже літак куди захочеш завезе,
Колись пергамент, зараз - інтернет у домі.
Доба,- і ти на протилежному кінці Землі,
Хвилина, - й вже відомо, де що сталось.
Всі десь подорожують, і дорослі і малі,
Все в світі стиснулось й змішалось.
Уся планета - як суцільний Вавилон,-
Нема ні відстані, ні перешкод у спілкуванні,
Де схочеш мати бізнес - жодних перепон,
На відпочинок їздити кудись чи навчання.
А скільки переваг у побуті прогрес приніс!
Те, що робилось довго і з трудом раніше,
Сучасна техніка по всьому дому скрізь
Все зробить значно краще й швидше.
Свобода навкруги, та ще й яка -
Що хочеш, - говори, що хочеш, - слухай,
Що хочеш, одягай, ходи хоч голяка,
Що хочеш, начіпляй у ніздрі чи на вуха.
То ж маєм, як ніко́ли, благодатний час,-
Можливість є не тільки, щоби жити краще,-
А й помагати всім нужденним біля нас,
Розказувати про спасіння всім пропащим.
Здається, можна встигнути геть все,
То ж стільки засобів й ресурси небувалі!
Та часу меншає, хоч як не дивно це,
Неначе ночі й дні якісь коротші стали...
Якщо можливість є, тоді чому би й ні?
Поїхати, щоб заробити трохи більше,
Чи відпочити десь на морі кілька днів,
Чи одяг, чи у домі обновити те чи інше.
Можливостей багато нині, та усе ж
Потреб й бажань ще більше виникає
І виглядає так, що їм немає меж.
Який там хтось! На се́бе часу не хватає...
Нема коли й до друга подзвонить,
Провідати сусіда хворого, родину...
Час, і не зглянешся, як пролетить,-
Той виїхав вже десь, той - в домовині.
Усі собою зайняті, побільше і скоріш,
Все взяти від життя і зві́дати в цім світі,
Та забуваєм, що раніше чи пізніш
Залишимо усе тут на землі одної миті.
Не хочеться і думати, що буде у момент,
Коли впритул наблизимось до смерті,
Коли заповнений уже життєвий документ
Не можна ні змінити, а ні щось там стерти.
То ж час, який прогрес подарував для нас
На добрі справ тратьмо, не лише на се́бе,
Щоб задоволений плодами був наш Спас,
І не сказав ,- "Лукавий раб!", - до ме́не й те́бе.
Живімо днем, що милуючий Бог нам дав,
Але не так, щоб все з цього́ життя узяти,
Щоб живучи́ сьогодні, кожен пам’ятав,
Що завтра можем перед Господом стояти.
|