Яке є беззмістовне це життя,-
Живе людина, щось собі складає,
А потім, - все це на сміття
Сама відходить в небуття,
Й про неї з часом вже ніхто і не згадає.
Здається, скільки чоловіку треба,-
Поїсти щоб було що́, одягнутися у що́,
Над головою дах, не капало щоб з неба,
Тілесні щоб було із ким задовольнить потреби,
Й здається, не потрібно більш нічого і ніщо.
Та все ж, - не просто черево напхати, -
То ж їжа має мати вишуканий смак,
І не аби́-що, - хочеться щось гарне одягати
Й маєток, - краще від простої хати
Невдаха ти, якщо у тебе це не так.
І так ото людина тягнеться і пнеться,
Дивись, життя уже пройшло
І не відомо, як із тим добром ще поверне́ться,-
Вмирає, може дітям, може ще кому там дістається,
Минає трохи часу, - вже нічого як і не було.
Десь щось побачити ново́го чи почути,
У подорож яку поїхати, щоб звідать світ,
У курсі всіх подій сучасних бути,
Багато різних знань здобути...
Чи йдуть у вічнясть спомини й знання за нами вслід?
Усе життя людина щось шукає, -
Збагнути істину й буття земного суть
Та пошуку тому́ нема кінця і краю,-
Чим більш взнає́, питань тим більше виникає
Так, що від цього й ві́дчай навіть може огорнуть.
Нізвідки взявсь і внікуди́ підеш
І дивною здаватись буде ця доро́га,
І те "нізвідки" й "внікуди" ніколи не знайдеш,
Коли у пошуках своїх ти все ж
Не схочеш в серці місця виділить для Бога.
Коли без Бога, - то життя - лиш марнота
Як той сліпий, не знаєш, де й коли впадеш
Як з Ним, то знаєш - це лиш проміжний етап
Шляху до Вічності, відтак,
Як подорожній, наче кочівник тут на землі живеш.
Чим менше багажу в дорогу візьмеш ти,
Прожиток денний, більше і не треба брати,
Тим легше й спокійніше буде йти,
Як дасть Бог більше,- можна віднайти
Біднішого за себе та йому віддати.
Як спалах сірника, - час нашого життя
Відносно вічності, і що б ти в цьому світі не надбав -
Міль та іржа з'їдять й піде все в небуття,
Й не буде більше тому вороття...
Та пам'ятай, - для тебе в вічності Бог більше щось приготував.
Яке є беззмістовне це життя,
Коли живеш без Бога
Коли ж із Ним живеш й надієшся на Нього -
Не тільки за майбутнє вже не маєш ти тривоги,-
Спокійним є й твоє земне буття.
|
