Я вповаю на Те́бе, мій Боже,
Як щось сталось, чи статися має,
Біль, чи втрата, новини тривожні,-
Всю надію на Те́бе складаю.
Хоч в житті, як у океані,-
Буревії, вода напирає,
Я спокійний, стараюсь принаймні,
Бо в моєму човні є Ти́, знаю.
І Ти, як колись, так і нині
Скажеш одне лише слово-
І вляжуться хвилі пінні
І тиша настане навколо...
Часом віра така велика,-
По воді пішов би, здається,
Коли б Ти мене покликав.
А часом не так стається,-
Як почнеш навкруги озиратись,
Вслуха́тися в шум стихії,-
У відчай і страх можна впасти
І віра одразу маліє.
Поможи мені, Спасе, так пли́сти,
У порядку свій човен тримати,
Щоб завжди́ там Тобі було місце,
Щоб Ти міг там завжди́ пробува́ти.
Бо тоді не страшні́ мені хвилі,
Ні шторми́, а ні гро́зи й тумани,
І тоді лиш я матиму сили
Досягнути той берег бажа́ний.
|
