Живеш собі, й живеш, - мабу́ть, як всі -
Дружина, діти, - все своїм порядком
Звичайно ж, не святий, та ніби й не в грісі
Всім задоволений, - життям, достатком...
В велике свято як усі, ідеш до церкви,
А може навіть і частіше ходиш ти туди,
Поставиш свічку за живих, за мертвих,
Спів хору втішить душу, як завжди.
А потім знов, - робочі будні, бізнес,-
Крутитись в час наш треба, щоб прожить.
Після роботи відпочинок - бар чи фітнес,-
Напругу ж зняти треба й мозок розрядить.
Так всі живуть, хоч часом і буває,-
Закон обманом треба обійти,
Чи сп'яну десь зблуди́ть, хто ж взна́є,-
До сповіді підеш - то й Бог усе прости́ть.
І так по колу, - дім, робота, церква,-
Згрішив, пішов спові́давсь, потім знов...
І не відомо,- чи жива душа, чи мертва,
Можливо і спасенна, - Бог бо ж є Любов.
Не вбивця ж і не зло́дій є ти злісний,
Грішиш потрошку, ти ж людина, як усі,
У чому каятись? Не бачиш змісту
Й до чого є тут каятися заклики оці.
У вічність дві дороги і немає середи́ни,-
Широкою йдуть у погибель майже всі,
До Неба, - та вузька, подібна до стежини,
Йде нею той, хто пробуває в Божому страсі́...
Спові́давсь, і пішов грішити, як учора,
Та каяття не просто є набором слів,
Достойний плід воно приносить у покорі,
Й відразу до гріха, котро́го ти чинив.
Згадай Голгофу, там з Христом розп'ятим
Висів розбійник-вбивця на свої́м хресті.
Покаявсь він і удостоївся спасенним стати...
Ти ж не розбійник ніби, та у вічності де будеш ти?
|
