Якщо людина має щось у серці, - з неї пре
Й на зовні рватись буде, поки не помре
Якщо ж порожня всередині є вона, -
Нічого з неї не виходить, окрім жовчі та лайна
Проте, як не порожнє серце, - то не факт, що тільки гарне є там щось,
Бо може бути так, що й зла багато в ньому прижилось
А істина у тім є, - що́ погане там усе й негоже,-
То є моє й твоє, а що́ лишилось доброго - то Боже.
Так сталось ще із Творення часів
Коли людину Бог із пороху зліпив
За образом й подобою Своєю
Бог сотворив її, щоб спілкуватись з нею.
Тоді ж, через непослух Єви та Адама гріх
В людей ввійшов, із Богом розділивши з того часу нас усіх.
Відто́ді, плоть і дух - у повсякденній боротьбі
Дух прагне єдності із Богом, плоть - лиш задоволення собі.
І що ж? Так живучи́, нещасна я і ти людина!
Було б то так, аби Бог не послав на землю Сина,
Аби Син Божий ради нас не постраждав,
Помер, воскрес й Святого Духа замість Се́бе не прислав.
Відроджені згори ти й я, і вже творіння ми нове́,
Бо Дух Того́, Хто нас від смерті відкупив у нас живе
Якщо ж Христові, - мертві є для плоті ми
І знову маєм право називатись Божими дітьми.
|
