І знову розцвітають вишні...
І цвіту знов на гіллі рясно,
Й стає по тому холодніше,
І знов, чи буде плід - неясно.
І знов земля у білім цвіті,
Від пахощів повітря повне,
І пелюстки хурделить вітер,
Й надіі нові в серці знову.
Бувало вже немало цвіту того,
А скільки буде ще - хто знає,
Про це відомо тільки Богу.
Як цвіт, за роком рік злітає.
Й плоди то кислі, то солодкі
Із року в рік, то б'ють оскому,
То медом розтають у роті,
Тамують спрагу й гасять втому.
І пізнім літом будуть знову
Злітати долі стиглі вишні,
Й від них сліди, неначе крові
Залишать спогади утішні...
Неначе цвіт - життя людини,
Подує вітер - і його немає,
Тому цінуймо кожну днину,
Що Бог ласкаво посилає.
Він дав життя, у владі Його, -
У будь-який момент забрати,
Та не у тім бажання Бога, -
Нове життя Він хоче дати.
Щоб, живучи ще тут, отримав
Мир й зміг ще тут відчути,
Що ти Його улюблена дитина,
І в вічності з Ним можеш бути.
Для цього небагато треба -
Покаятись й прийти до Сина,
Що постраждав й помер за тебе,
Й очиститись в Крові невинній.
Тоді іти за Ним й так жити,
Як научає Слово Боже,-
Як Він чинив, так і собі чинити -
Тоді і цілі досягнути зможеш. |
