«Біжи на го́ру! - Бог до Лота проказав, -
Бери дружину та дітей й скоріш тікай,
Бо гнів на місто це великий запалав,
За беззаконня та гріхи згублю цей край!
Не зупиняйсь, не озирайся й не барись,
Щоб не загинути тобі в дощі огне́ннім»,
Бо тільки Лот один із двох тих міст
Знайшовсь достоїн буть спасенним.
Хоч й квапивсь той, й не поспішав,
Та Анголи, щоб Лота й дім його спасти
За руку вивели їх й лиш тоді почав
На Содом і Гомору з сірки дощ іти.
Все ж оглянулась жінка Лота, пожаліла
Нажитого добра там, й в тую ж мить
У соляний бовван перетворилась
Який й до цього часу там стоїть.
Лот спасся, та не там, де його звали, -
Не на горі́, - в печері жити став,
Від нього два народи там постали,
Й від його до́чок, - то Аммон й Моав.
Народи два ці не були благословенні,
Зачаті ж бо в грісі, хоч батько їх і Лот,
Були для Божого народу, для спасенних
Спокусою і недругом їх був Його народ.
Історія ця древня, та повчальна дуже
Із неї можна взяти не один урок й не два,
Безмірна глибина бо Божої науки, друже,
Й безмірну силу мають Божії Слова.
"Спасайся на Горі, - допоки серце б'ється,
Бог кличе, - та відкинь цей грішний світ!"
Запам'ятай, - Голгофою гора та зветься,
На ній розп'ятий на хресті Христос висить.
За Лота Авраам, - за нас же грішних
Сам Божий Син просив, за нас Він й вмер,
Щоб пробува́ти ми могли в оселях Вишніх
І від гріха були щоб вільні відтепер.
Христос не на хресті вже, - Він у Славі
Отця праворуч, й буде всіх суди́ть,
Ми, живучи́ тут, пам'ятаймо, - дні лукаві,
Дивімося на Го́ру, не на цей гріховний світ.
Бо може серце наше швидко скам'яніти
Впустивши хоч краплинку злої марноти
Й стовпом лишитися стояти в цьому світі
Без про́щення в погибель відійти.
Зачате у грісі ніколи чистим не буває,
Нечистеє ж нічого увійти не зможе в Небо.
Спасайсь на Го́ру, де Христова Кров стікає
З хреста, як схочеш, - то очистить й Те́бе.
|
