Промовив змій до жінки,- "Чи то правда,
Що заборонено плоди Едему споживати?"
"Все, - каже, - можем їсти ми, що око радить,
Одного, щоб не вмерти, нам не можна брати."
"Ні, - просичав ласкаво,- не помре́те, -
Бог знає, - як з’їсте, - відкриються вам очі,
Що зло, а що добро пізнаєте, кажу відверто,
Як і боги. Та цього власне, Бог й не хоче."
Посіяв сумнів в серце, - й десь подівся.
Що ж, гарний плід й знаннями може збагатити,
Зірвала, їла, і Адамові дала, що нагодився...
Й пізнали, що нагі, аж мусили тіла прикрити.
Бог в прохолоді дня гуляючи, гукнув Адама.
Адам одразу ж поспішив сховатись.
"Злякались, - каже, - бо я голий і вона так само."
"Як знаїш це? Узяв плода, що Я казав не рвати?"
"Жона́, яку Ти дав, мене ним пригостила,-
То ж і вкусив", - став зразу ж відрікатись,
А жінка і собі, - "Змій спокусив, й бу́ла безсила,
І з’їла плід". Тоді до змія Бог почав казати:
"За те, що учинив, ти проклятий наві́ки!
Перед худобою і звіриною польовою
Ти не ходити, - плазувати будеш тільки
І харчуватися повік пилюкою земною.
Ти й жінка вороги, і скільки б вам не жити
Вже ворожнеча між її й твоїм насінням, -
Вона щоразу буде тобі голову чавити,
Ти ж будеш жалити в п'яту її постійно."
До жінки каже Бог: "В скорботах Я помножу
Твою вагітність, в болях будеш ти родити,
І потяг твій до чоловіка ти здолать не зможеш,
І панувати над тобою буде він щомиті."
Адамові,- "За те що ти повівся на облуду,
Послухав жінку й їв плода́, що Я велів не брати,
Земля за тебе проклята, бур’ян тобі родити буде.
Її із потом все життя ти будеш обробляти.
З скорботою ти будеш хліб щоденний їсти,
Аж поки не вернешся в землю, із якої взятий,
Бо порох ти і в поросі тобі в кінці й осісти."
Ім'я Адам дав жінці Єва, бо вона усім є мати.
"Адам вже як один із нас,- Бог став казати, -
І що таке добро і зло тепер він знає,
То може й з дерева життя плода́ узяти
Вкусити й жити вічно у Едемськім ра́ї."
І вигнав Бог з Едему Єву і Адама,
Щоб обробляв той землю, із якої взятий
Та Херувима із мечем поставив біля брами,
Щоб шлях до дерева життя охороняти.
Так сумно почалась історія людини
Через непослух гріх і розділив її із Богом
І з того часу він живе у ній, й донині
Тримає душу скутою у пекла під порогом.
Та Бог премудрий наперед все передбачив,-
Послав за нас страждати і померти Свого Сина,
Й всім, хто повірив в Нього, все пробачив,
І повернув життя нам через Йо́го воскресіння.
Де твоє жало, смерть? Де тво́я, пекло, перемога?
Для всіх, хто жертву схоче цю прийняти
З'явилася можливість примиритися із Богом,
Й повіки разом з Ним на Небі пробувати. |
