Говори до мене, Боже,
Говори до серця мо́го,
Бо ніхто, як Ти не зможе
Знять з душі журбу й тривогу.
Бо ніхто, як Ти не втішить,
Не загоїть серця рану
І не кине, й не залишить
В час важкий, біди й ома́ни.
Бо ніхто, як Ти не скаже
Сло́ва, що долає тління,
Й на доро́гу ту не вкаже,
Що приводить до спасіння.
Говори, коли читаю,
Твій Закон я наодинці,
Говори, коли співаю
З сестрами й братами в спілці.
Говори, коли в зібра́нні
Слухаю Твоє я Слово,
Говори, коли питання
Томлять душу знову й знову.
Говори, коли в дорозі,
Чи знаходжуся удома,
Чи у щасті, чи в тривозі,
Чи бадьорість, а чи втома.
Говори до мене, Боже,
В час ранковий і в час ночі,
Слово хай Твоє поможе
Слух відкрить духовний й очі.
Хоч буває, що сказати
Можеш болем чи неду́гом,
Поможи і це прийняти,
Як від Батька, як від Друга.
Бо насправді, часом треба
Зупиниться й озирнутись
Й на доро́гу, ту що в небо
Знов негайно повернутись.
Ти ж про мене сильно дбаєш,
Як ніхто з людей не може
То ж кажи мені, що маєш,
Говори до мене, Боже…
На колінах у молитві
Двері серця відкриваю,
Знаю, перемогу в битві
Ти дасиш й введеш до Раю…
|
