Надумав я́кось чоловік один,
Оскільки не було́ йому́ де жити,
Побудувати врешті власний дім
Й почав канаву під фундамент рити.
Хоч справа просувалася нелегко,
Все ж віднайти бажав тверду основу
І не зважаючи на втому й спеку
Копав все глибше знову й знову.
І ось нарешті, - дзенькнула лопата,-
З'явилось те, до чого прагнув - скеля,-
Основа є, тож можна починати
Фундамент зводити майбутньої оселі.
За час якийсь - будинок перекритий.
Хоч валиться із ніг, усе ж - щасливий,
Нарешті є, де голову йому схилити,
Сховатися від сонця, вітру та від зливи.
А поруч вирішив побудуватись інший,
Не став той особливо перейматись,
Й підхід до справи був простіший,-
Він прямо на землі став хату мурувати.
Хоч будівництво те закі́нчилось скоріше,
Й витра́ти значно менші, ніж в сусіда,
Будинок зовні виглядав не гірше,
Та й усере́дині, і спати є де, й де обідать.
Жили собі спокійно так обоє
Життям у кожного своїм й порядком
Аж поки не зіткнулися з бідою,-
У їхній край насунула негода раптом.
Великий дощ пішов і розлилися ріки
І вітер, небувалої до цього часу сили
Накинувся на два отих будинки
І во́ди рік усе навкруг зали́ли.
Та хата, що стояла на камінні
Стояти так і залиши́лась,
Перетворилась інша ж на руїни,-
Від вітру та води звалилась.
Хто слухає й читає Боже Слово,
І розуміє, що для нього воля Божа,
І знає, Хто є всіх основ основа
На ко́гось з двох тих схожим бути може.
Якщо, як Бог велить, усе робити стане,
І де б не був, за Словом жити,
Христос наріжним буде його камнем,-
Ніщо не зможе його дім звалити.
Якщо ж до власного спасіння віднесеться
Як-небудь, поверхнево, лиш для ока,
Там трошки, тут, то як біда візьметься,-
Не всто́їть в бурю й, як прийде вода висока. |
