Мій Боже, поможи достойно шлях пройти
Свойо́го серця щоб стояти на сторожі,
Тримати слух мій й око в чистоті
І гнати геть усі думки негожі.
Допоможи втікати далі від гріха,
Уста утримувати від неправди,
Щоб до добра тягнулась лиш рука
Й не спокушатись на брудні принади.
Допоможи, щоби нога моя
Не йшла туди, куди не треба
Допоможи, щоб бачити міг я
Не лиш свої, а й ближнього потреби.
Бо нащо мені око, що спокусою манить,
Навіщо ноги, що ведуть до прірви?
Рука для чого, що лише до зла спішить?
Вже краще обрубаю їх чи вирву...
Пощо вони мені, як не дадуть
Вони мені з Тобою пробува́ти
Блаженніше калікою тут буть,
Ніж через них мук в вічності зазнати.
Допоможи тримати, що Ти дав,
Щоб то́го легковажно не забути
Щоб страх Твій в серці за́вжди мав,
Завжди́ щоб голос Твій міг чути.
|
