Для чо́го, Боже, Ти лишив нам своє Слово,
Для чо́го пильнував над Ним через століття,
Як чистеє зерно, щоб не було́ у нім полови,
Насіння бур'яну, чи іншого якого смі́ття?
Для чо́го говорив не раз через пророків,
І вибраних спові́щував через Святого Духа,
Рукописи святі оберігав багато сотень років
Від полум'я й води, від повені та від засу́хи?
Хіба для то́го, щоби нам виконувать обряди,
Чи Книгу, де записане те Слово цілувати?
Чи напозір, на неї, урочистості заради
Покласти руку й з клятвою щось обіцяти?
Хіба своє Ти Слово нам лишив для то́го,
Щоб де-коли декламувать як ві́рші,
Не розуміючи, навіщо, а ні суті Йо́го?
Чи розуміти й не виконувать, що іще́ гірше.
Хіба для то́го Ти лишив, щоб на полиці
Стояла Книга з Словом й пилом припадала?
Чи щоб просвітлені Ним учні й учениці
Лиш один одному благую вість звіщали?
Я, Господи, багато ще не розумію чо́го,
Бо хто́ я, й що́ я, щоби про таке судити,
Проте, не розум, серце каже,- "Не для то́го,
До наших днів святеє Слово нам зберіг Ти".
І що́ у не́мочі моїй я стверджувати можу?
Лиш те, що сам не раз переживаю,
Лиш те, що дав мені Ти розуміти, Боже,
Лиш те, про що я достеменно знаю.
Я точно знаю, бо таке було́ й зі мною,-
Що Слово Твоє через очі й вуха
Вливається цілющою і чистою водою
У ти́х серця, читає хто Його́ чи слу́ха.
І знаю, що Воно, як меч двого́стрий
Аж до розділення душі́ і духа проникає,
Думки́ та наміри всі судить наші злостні
Й до покаяння грішну ду́шу закликає.
І як зерно, що сіється у грунт весною,
Не скрізь росте, буває, - десь й потопчуть,-
Так й плід від Сло́ва, благодатною порою
Буває там, де Його з вірою прийняти хочуть.
Для того й збереглось Воно до цього часу
На сторінках, що Ти лишив в своїй любові,
Щоб живучи́ у світі цім, звірятися щоразу,
Чи те, що в серці в нас, відповідає Слову.
Щоб ті, в чиїх серцях те Слово має місце
Із усіма, у ко́го ще нема Його ділились,
Щоб полишали люди всі свої діла нечисті,
Перед Святим Творцем у каятті смирились.
Прости, мій Господи, прости, благаю,-
Не за́вжди посуд мій лиш чисте містить.
І хоч багато ще чого́ не розумію і не знаю,
Та знаю,- Слово може знов мене́ очистить. |
