Чи знаєш ти, людино, кількість днів своїх?
Чи знаєш день, коли у вічність відійдеш?
Чому так легко у житті ти допускаєш гріх,
Чому безпечно так на цій землі живеш?
Можливо, думаєш, - "Ще встигну стать святим,
Ще буде час, щоб примиритися з Творцем..."
Розвіються твої ілюзії, неначе дим,
Коли раптово станеш пред Його лицем.
Ти скажеш, - "Ну чому це мало б статись так,
Пощо́ такі думки тримати в голові?
Немає то́му ні підстав ніяких, ні ознак,-
Радій і насолоджуйся, - живи!"
"Гадаєте, ті найгрішнішими були з усіх,
Що вежа на них впала в Силоа́м?
Чи ті, що кров Пилат змішав і жертв, і їх самих?
Та ні ж! Як не покаєтесь, - то буде так і вам!"
Слова ті говорив Христос, як по землі ходив,
Учив й до покаяння закликав в той час
Усіх хто Його слухав, хто у Палестині жив,
Та в Біблії записане те Слово і для нас.
Ти чуєш, - щось стається тут чи там,
Хтось гине в ДТП, хтось на воді чи у вогні,
Ти думаєш, - "Кого́сь карає Бог отак,
Кому́сь щось промовляє, - тільки не мені."
"Гадаєш, що вони згрішили більш ніж ти?",-
Так само Бог говорить, як казав тоді,-
"У них немає шансу вже спастись...
А ти? Як не покаєшся, то буде так й тобі!"
|
