Часи непевні...
Часів таких, здається, не було,
Щоб так помножувалось зло.
Для цього покоління так напевно.
Щоби щоденно
Рікою проливалась кров,
Без перестанку, знову й знов
Страждань потоки нескінченні.
Щоб так безжально
Народ народи інші убивав,
Нена́видів і зневажав
Жорстоко та безкарно.
Щоб так нестримно
Поширювався світом гріх
Серед дорослих і малих
Батькам і владі непокірних.
Часи тривожні...
Неспо́кій множиться і страх
Через хвороби, катаклізми по місцях
І серед бідних, і заможних.
Але принаймні,
Господь попереджав про це,
Й про те, що станеться усе
Тоді, коли ми не чекаєм.
Часи останні...
Хто з Богом ще не примиривсь,-
Скоріш перед Христом схились
У покаянні.
|
