Час стрімко мчить й невпинно...
Хвилина за хвилиною, за роком рік,
За чергови́м століттям - новий вік,
Одна епоха іншій йде на зміну.
Усе міняється із плином ча́су,-
Наука і мистецтво, мода, геть усе
І кожен день щось но́ве нам несе,
Щоб потім повторитися одного разу.
Високі технології стають буденням,
На Марс відправить міряться людей,
Можливість втілення найдивовижніших ідей,
Комфорт покращується чи не щоденно.
Але мораль все нижче просідає,
Те, що гріхом було́, - здіймається на щит,
За що камінням побивали, - зараз світ
Хизується, заслугою чи нормою вважає.
"Часи нові́, прогрес!", - усяк говорить,
Та забувають час далекий той,
Коли пили́, й женилися, як жив ще Ной,
І що таке було́ і за часів Содо́му та Гомори.
Земля, як дзига, - ми ж на ній живе́мо,-
Що оберт на́вколо осі, то й день минув,
Довкола Сонця, - рік вже промайнув,
Й так, разом з нею до кінця свого́ ідемо.
Запущений цей механізм Всевишнім,
То й зупинити його влада в Нього є,
Та дуже полюбив Бог твориво Своє,
Чекає, щоб прийшли до Нього люди грішні.
Коли ж наповниться Його терпіння чаша,
Як сповниться число спасенних із пога́н -
Ввійде у завершальну фазу Божий план,-
Згорить з усім, що є на ній, планета наша.
Зупиниться усе, і часу вже не буде,-
Постане нове все, - і Небо, і Земля,
Де вічно Бога будуть прославлять
Спасенні, свого часу вибрані Ним люди.
Допоки в силі ще довготерпіння Бога,
Ще крутиться планета, час ще є,
То ж не прогав спасіння ти своє,-
У Небо увійти ти можеш через Сина Його.
|
