В останню мить свою боюся не готовим бути...
"Не знаю Я тебе́!", - боюсь тоді почути.
Боюсь, переступивши грань між смертю та життям,
Знайти себе́ серед козлів, що зліва від Христа стоять.
Боюся в вирішальну ту хвилину
Не Господа лице побачити, а Його спину.
Боюсь, прийшовши до кінцевої мети
Свойо́го імені у Книзі Вічності не віднайти.
Боюся не готовим бути і тому щоразу
Боюся говорить неправду чи когось образить,
Боюсь відмовити, коли хто допомоги просить,
Боюся нарікати й все стараюсь мовчки зносить.
Боюся заглядати на чуже, яке б було не гарне,
Боюсь на плоть свою усі надії покладати марні,
Боюся мати спільність з будь-яким гріхом,
Бо хочу пробувати до кінця у мирі із Христом.
Не знаю, чи прокинусь завтра, чи помру у сні,
Аварія, інсульт, чи ще що раптом звалить з ніг,-
Готовим маю бути всякої хвилини,
Щоб не боятись, що покаятись не встигну.
|
