Благословенна та земля, якій в час свій впаде волога,-
Роса, чи сніг, чи дощ, що подаровані від Бога
Буяє густо зеленню вона, цвіте та родить рясно,-
І пажиті багаті, і високі злаки, і плоди прекрасні.
Як довгий час закрите небо, часто так буває,-
Навколо в'яне все, а часом навіть й засихає.
Та варто тільки дощику маленькому пройти,-
Все оживає, зеленіє вмить, і починає знов рости.
Благословенна та душа, котра надіється на Бога,
У тя́жбах всіх своїх звертається до Нього,
Є спраглою присутності Господньої завжди,
Втікає під Його крило від всякої проблеми та біди.
Таку завжди побачить Бог й зверне Свою увагу-
Якою б виснаженою не була - втамує її спрагу,
Покропить дощиком рясним Своєї благодаті,
І знову оживе душа і зможе плід хвали Йому віддати.
|
