Ну от, здається й все, по літі,-
Пішли дощі, пішли до школи діти.
В туманах ранки і холодні ночі,
Застуда повертається і горло знов лоскоче.
Калюжі, мряка і пориви вітру,
Природа на осінню змінює палітру.
Від краю і до краю небо хмари вкрили,
Оговтатись не може розігріте літом тіло,-
Знов куртки, чоботи і парасолі,
І сонце нижче, й дні коротшають поволі...
Здається, вже почав до холоду звикати,
Аж раптом, літо знову стало повертатись.
Немовби осінь узяла відпустку,
Неначе з хмар і мряки шкло розбилось в дру́зки,-
Знов сонечко, не просто гріє, - припікає
А теплий вітер в небі павутин нитки́ ганяє.
Нагадує про осінь лиш багряне й золотаве листя
І прохолода ночі, що дзвенить у небі чистім.
Цю пору "літом бабиним" в народі називають,
Хоч всяк у вираз цей свій зміст вкладає...
Дарує Бог нам дні такої благодаті,
Щоби могли ми до зими як слід приготуватись,-
Зібрали урожай, прибрались по хатах й надво́рі,
Поповнили запаси в клунях та коморах.
Щоб, як прийдуть морози люті й захурделить,
Був затишок і їсти що було в оселі.
Якщо рахуєш, друже, ти себе спасенним,
Все добре в тебе, Богом ти благословенний,-
Це "літо бабине" життя твойо́го, то ж намарно
Не гай цей час, поки ще сонячно й безхмарно.
Пильнуй про чистоту сердечного свойо́го дому,
Щоби завжди́ було там місце Духові Святому.
Складай туди, поки ще є можливість, Боже Слово,
Моли́тви, чисті помисли й діла любові,
Щоб, як й мине в житті твоєму час цей благодатний,
Ти всто́яти зміг й далі за Христом іти був здатний.
|
