А ще зима. Ще лютий...
Здавалось, про минулі зи́ми слід забути,-
Глобальне потепління і т.д.
Чекати снігу та морозу вже не варто, та проте...
На ранок все, як у дитячі ро́ки,-
Сніг по коліна і мороз щипа за що́ки,
Все біло-біло і дорогу замело,
Дерева, стріхи, поле за селом...
Сніжинки із далекого дитинства
Доповнюють казкове дійство.
Краса, як на картині чи в кіно,
Зими такої не було давно...
Хтось сніг багато років відкладаючи немовби
Відразу вивалив на землю цілу торбу
На клопіт комунальникам й на радість дітворі
Вкрив кучугурами усі провулки та двори.
Один лиш бідкається, не радіє,-
"І що ж то буде, коли сонечко пригріє!?"
А інший задоволений, - "Волога буде навесні,
Аби лишень повільно сходив сніг"
І дуже часто у житті так може бути,-
Те, що здається благом,- може стати горем лютим.
Хоча, нерідко й навпаки буває теж,-
Тривога з вечора,- на ранок радості немає меж...
Усе оте, на що ми повпливать не можем
Віддаймо щиро, з вірою у руку Божу
Бо буде все-одно, як схоче Він,
І нам на користь в будь-якім випадку разом з тим.
Хоч ще зима, та все ж, вже лютий
А як відомо, - місяць березень наступний
Як не крути,- а це уже весна.
Надією, що гріє буде це нехай для нас...
|
